Верховна Рада більшістю голосів
заборонила носити камуфляж
всім пересічним громадянам —
Десятки тисяч дачників було знято з електричок
і відправлено до відділків міліції, але даремно:
всі обізянники вже забиті під зав’язку —
там сидять тисячі підлітків у камуфляжних шортах.
В державі було зірвано жнива,
бо полями сунули каральні загони
блакитних беркутів,
що за комір витягали комбайнерів
у засмальцьованих камуфляжах
і виписували штрафи
в розмірі
від 10 до 50
неоподатковуваних мінімумів.
Одного навіть арештували,
прийнявши за терориста,
бо йшов він із вилами,
повідкидати сіно.
У кримських та карпатських горах одночасно,
порушуючи права людей,
проте несвідомо єднаючи країну,
міліціонери витягали зі спальників та наметів
переляканих заспаних туристів.
Дісталось навіть фінам, які певно накурившись,
вирішили відвідати Україну.
А що ж далі?
Весь цей бєспрідєл призвів до міжнародного скандалу
та чергового падіння кредитних рейтингів держави.
А головне: до столиці країни потягнулися
десятки тисяч поборників справедливості та камуфляжу;
окремо кожен із них був схожий на клоуна,
але разом — нестримна химерна сила!
Я вже зараз уявляю собі,
як нові українські повстанці
йтимуть палити адміністрацію:
у просторих піжамних штанях,
білих сорочках із закатаними рукавами
та зручних домашніх капцях
із рожевими помпонами.
Буде то смішно і моторошно одночасно!
Вони йтимуть уночі
завмерлим Хрещатиком,
гасові факели
та ультрафіолетові написи
«Спасибо жителям Донбасса»
погрозливо виблискуватимуть,
наче вогники надії,
наче передвісники міфічного
світла у кінці тунелю,
яке так хочеться,
якщо не побачити,
то хоч повірити в нього...
Йтимуть тихо,
чутно буде шурхіт капців,
і те, як велично хитатимуться
рожеві помпони.
І бійці беркуту,
помітивши ті помпони
розімкнуть руки,
опустять щити,
пропустять колону,
згадавши,
що вдома у них малі та кохані,
і їм випало жити у цій державі!
Відійдуть військові,
а пекельний прапорщик Петренко
скине тяжкі берці,
і босим
приєднається до колони,
змахнувши скупу чоловічу сльозу,
що не зрошувала зарослого обличчя
останні тридцять років.
Вже через 5 хвилин рожеві помпони стануть символом змін,
китайські туристи скуповуватимуть їх тисячами,
а молдавські перекупники зароблять на тому пристойні статки...
Нічого!
Нехай!
Головне, що до адміністрації лишилося 5 хвилин;
головне, що смолоскипи палають,
а відеокамери та супутники-шпигуни
цивілізованого світу спрямовано на нас!
Кроки прискорюються,
помпони викарбовують
бойовий древній ритм,
ведучи країну до невідомого,
але нового,
і дай то Боже,
щоб кращого майбутнього!
(8 вересня 2011; Гуменний Денис)
Ледь не забув: дякую Андрію за запрошення до такого адекватного блогу;)
