Олесь Корж на Ірпіні-2010 читав такий віршик про пацана, котрий купляв волину, і думав, чому вона волина, хоча і не схожа на волинку. Потів він забувався, стартував куплет знову, знову забувався, і так кілька разів, а потім казав, а, ну його, коротше - в кінці пацана посадили. І цей номер він повторював разів так зо три протягом кількох днів - кожен раз читав, забував, згадував, забував і казав, карочє - в кінці - пацана посадили.... Відтоді я всім кажу, що вірші типу "він був листоношею в Амстердамі, трахав пінгвінів і курив з Чегеварою" і тому подібні пафосні саги про героїв пубертатного віку мають закінчуватись саме таким меседжем - пацана посадили. Бо не хотів працювати на дядю і платити по кредитах.
Так от. Дивився я тут фільм один, Repo Men (2010). От там теж таке, пафосний герой, боротьба з системою, роздає системі люлєй і всі діла, одним словом, жара-пацан, кумир молоді, ітіть-калатіть. Стріляє, вбиває, цілується - ой-ой. Сиджу і думаю, мать його так, хуйовий же фільм, ну хуйовий же, на що я дві години життя просрав, а так добре починася. А в кінці - той... Коротше, в кінці - той... Аж недобре стало. Бо в кінці - туй во... Це... Коротше, хороший фільм - тим, хто носить штани з Чегеварою - дивитись обов’язково.
