Текст чіпляє від початку і просить читати далі.
Читається легко, написано дроступно, з екзотичними дискурсами в кількості спецій до основної справи.
Культурні посиланя свіжі і актуальні (це, правда, і недолік теж, так як років за 5 підростаюче покоління просто не зрозуміє, в чому сіль). До речі, в посиланнях засвітився лурк, що теж не ясно - добре це, чи погано.
В тексті присутня тонка іронія.
Соліпсисти виставлені в правильному світлі.
Доставляючий діалог:
- В мене дві новини, хороша і погана.Висміяна тема взаємодії творчої особистості і замовника - знову ж таки, в правильному світлі.
- Почни з поганої.
- Тебе нема.
- А хороша?
- Я - Бог.
- І давно це в тебе?
Гідно розкриті теми як курвистих баб, так і ніжного кохання, і їх перетікання одне в одне, не кажучи вже про еволюції бачення головним героєм своєї коханої, яка в його очах перетворюється... Карколомно перетворюється. І взагалі, тема космогенічного значення жінки і відповідної йому чоловічої параної розкрита повністю.
Підсумовуючи, можна сказати - хороший, гідний наш атвєт Пєлєвіну. При чому, без усякого езотеричного і рекуривного непотребства, яким любить постраждати згаданий російський гуру. Якщо останнє спричинено не скільки самими авторами, а ц.а. - браво нашій ц.а.
